2. Наказ Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України від 30.08.2005 № 432/496 "Про вдосконалення організації медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі"

3. Положення про медичний кабінет дошкільного навчального закладу, затверджене Наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України від 30.08.2005 № 432/496 "Про вдосконалення організації медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі"

4. Положення про ізолятор дошкільного навчального закладу, затверджене Наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України від 30.08.2005 № 432/496 "Про вдосконалення організації медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі"

5. Перелік оснащення медичного кабінету дошкільного навчального закладу, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України від 30.08.2005 № 432/496 "Про вдосконалення організації медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі"

6. Перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення у медичному кабінеті дошкільного навчального закладу для надання невідкладної медичної допомоги, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України від 30.08.2005 № 432/496 "Про вдосконалення організації медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі"

Організація харчування дітей у дошкільних навчальних закладах регулюється:

1. Закон України “Про дитяче харчування”

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.08.2002 № 1243 “Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернатних навчальних закладів”

3. Порядок організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, затверджений наказом Міністерством освіти і науки України, Міністерством охорони здоров’я України від 01.06.2005 № 242/329

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 22.11.2004 № 1591 "Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах"

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 № 258 "Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"

6. Лист Міністерства освіти і науки України від 21.06.2007 №1/9-394 "Про здійснення контролю за організацією харчування дітей у дошкільних навчальних закладах"

7. Лист Міністерства освіти і науки Українивід 18.12.2008 № 1/9-795 “Про вжиття заходів щодо запобігання харчових отруєнь”

8. Інструкція з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах (Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту №202/165 від 26.02.2013)

Загартування - просто, корисно, цікаво!

Вакцінація - надійний помічник імунітету

Малюк та сонце

/Files/images/щеплення.jpg

ЯК ЗМІЦНИТИ ІМУНІТЕТ

Харчуйтесь так, щоб поповнювати запаси eнepгії та відновлювати сили.
Вiд того, як ви харчуєтеся та п'єте у сезон холодної погоди також залежить стан вашого здоров'я та імунітету.
Правильне харчування допомагає регулювати температуру тіла та забезпечує достатню кiлькiсть eнергії для працюючих м'язiв.
Тому харчування повинне бути таким, щоб eнергії утворювалось бiльше, оскiльки у холодну погоду обмiн речовин пiдвищується, i для зiгрiвання та зволоження повiтря витрачається бiльше енергiї, нiж при звичайнiй температурi.

Збiльшiть вживания бiлкової їжi

Оскiльки клітини імунної системи мають бiлкову структуру, нео6хiдно вживати щодня достатню кiлькiсть якiсного бiлку, тобто такого, в якому є всі незамінні амінокислоти.
Це в першу чергу, бiлки тваринного походження: яйця, сир, молочнi продукти, нежирне м'ясо та птиця, риба, у тому числi, жирна морська, та рослинного - квасоля, горох.
Що стосується вуглеводiв, якi є джерелом швидкої eнергії, то перевагу слiд надавати так званим складним, тобтотим, якi засвоюються поступово: свiжi овочi, фрукти, хлiб з цiльного зерна,
А простi вуглеводи, такi, як бiлий цукор, вироби з бiлого борошна,
потрiбно максимально обмежити, а ще краще - зовсiм не вживати, оскiльки нiчого, крім порожнiх калорiй вони не дають.
Hi в якому разi не треба забувати про кориснi натуральнi жири, якi забезпечують органiзм тривалою енергiею: твариннi - молочнi продукти, м'ясо, сало, жирна морська риба та рослиннi - олiї (оливкова, лляна, рапсова) i рiзноманiтнi горiхи та насiння.
Продукти харчування, якi перенасиченi шкiдливими транс-жирами та сiллю, такi як чiпси, сухарики,готовi кондитерськi вироби, особливо з кремом, вживати не варто.

Не починайте свiй день без повноцiнного снiданку

Снiданок "запускає" весь денний обмiн речовин i тому пропускати його ні в якому разi не слiд. Iдеальний снiданок: 2 варенi яйця iз пучком зеленi, бутерброд з цiльнозернового або висiвкового хлiба, 2 шматочки твердого сиру, жменя волоських гopixiв та чашка кави з молоком.
Обiдайте гарячою та бiлковою їжею. В обiд дуже важливо не їсти всухом'ятку, а спожити гарячий суп та м'ясо чи рибу й овочi. Вечерею можуть бути шматок м'яса, салат із капусти та цибулi, та 1 зубчик часнику.
Використовуйте енергетичнi властивостi курячого бульйону.
Мiж основними прийомами їжi перекушуйте бутербродами iз сиром та чашкою гарячого курячого бульйону, посипаного дрiбно порiзаною зеленню та приправленого чорним та (або) червоним перцем чилi.
Бульйон - це джерело незамiнних амiнокислот, якi необхiднi для відновлення організму, він дає енергію та відновлює сили.
Перець чилi мiстить речовину капсаїцин, яка стимулює теплові рецептори і створює відчуття тепла в організмі та сприяє утворенню ендорфiнiв у мозку, якi покращують настрiй.
Солодощi повиннi бути енергетичними.
Чорний шоколад iз гарячим чаєм можуть бути найкориснiшим десертом пiд час перебування на холодi.

Пийте достатньо рiдини

Пiд час холоду пiдвищуються витрати вологи, тому для попередження зневоднення тiла потрiбно не забувати пити. Але якщо ви є любителем чорної кави, то прийом її повинен бути обмежений однією-двома чашками, оскільки кава прискорює виведення води з організму.
Поповнювати запаси рiдини краще зеленим чаєм, чорним чаєм з молоком, настоєм шипшини, натуральними компотами, узваром, журавлиновим морсом та трав'яними чаями. Варення з калини, малини, облiпихи, мед додавайте замiсть цукру.
Вживати напої слiд у гарячому та теплому виглядi. Н i в якому разi не пийте холоднi напої, у тому числi шипучi газовані солодкi, оскiльки вони сприяють охолодженню органiзму та затрудніють перетравлювання їжі.
Зiгрiваючий шоколадний чай на снiданок. Заварiть мiцний чорний чай. В ще гарячий чай покладiть невеличкий шматочок вершкового масла, трохи чорного шоколаду i корицi на кiнчику ножа. Настоюйте 1-2 хвилини.
При замерзаннi, втомi, упадку сил можна приготувати запашний, смачний, зiгрiваючий та енергетичний безалкогольний напiй.
Рецепт: Заварiть свiжий чорний чай, без ароматизаторiв та добавок, iз розрахунку чайна ложка на склянку чаю. Закрийте кришкою та дайте настоятись 5-7 хвилин.
Налийте у чашку свiжозаварений чай (гарячий). Додайтещіпку меленої корицi та iмбиру. За бажанням можна покласти у чашку шматочок лимона i 1-2 чайнi ложки меду. Перемiшайте та дайте настоятися.
Лимон мiстить вітамін С, мед має зiгрiваючi та протимiкробнi властивостi, мiстить багато цiнних вітаміннів, мiнералiв та бiологiчно активних речовин.
Кориця має антимiкробнi та антиоксидантнi властивостi, а екстракти та ефiрна олiя корицi здатнi попереджувати простуднi захворювання. Сильними антимiкробними та дезинтоксикацiйними властивостями володіє імбир.
При болi у горлі, нежитi та ГРВІ свiжий iмбир допоможе захиститися вiд захворювання. Для цього його потрiбно очистити вiд шкірки, вiдрiзати малесенький шматочок та посмоктати. Завдяки дуже вираженим антимiкробним та противiрусним властивостям ефiрних олiй iмбир успiшно лiкує захворювання носоглотки.

Вживайте їжу, багату вiтамiнами мiнералами

Щодня потрiбно вживати їжу, багату вiтамiнами С, групи В, мiнералами та продуктами, якi мають противiруснi та антимiкробнi властивостi: часник, цибулю, xpiн, червоний перець чилi, iмбир. Часник та цибулю найкраще поєднувати з салом та висiвковим або цiльнозерновим хлібом.

Кишкові інфекції – група інфекцій, що викликає захворювання травного тракту з основними клінічними проявами, такими як підвищення температури тіла, пронос, блювання. До кишкових інфекцій відносяться такі небезпечні захворювання як черевний тиф, дизентерія, харчові токсикоінфекції, сальмонельоз, ботулізм, гастроентероколіти. Всі ці захворювання виникають внаслідок вживання інфікованих харчових продуктів або води, які проникають в організм людини через брудні руки, продукти харчування. Кишкові інфекції поширені повсюдно навіть у розвинутих країнах, характеризуються високим рівнем захворюваності. Це одні з найчастіших інфекційних хвороб у дітей.

Для кишкових інфекцій характерна літньо – осіння сезонність, саме в цей період відбувається ріст захворюваності. Це пов’язано з активізацією шляхів передачі інфекції, зі сприятливими умовами для зберігання і розмноження збудників у зовнішньому середовищі, зі змінами в організмі людини, які відбуваються у літньо-осінній період, а саме зниження його реактивності під впливом сонячного випромінювання, відпочинок в природніх умовах, зниженням кислотності шлункового соку. Збудники кишкових інфекцій передаються за допомогою фекально - орального механізму, харчовим, водним, контактно-побутовим шляхами. Факторами передачі є м’ясо, яйця, вода, кухонний інвентар, руки, мухи. Джерелом інфекції може бути хвора людина з клінічними проявами інфекції або здоровий „носій”.

Наявність збудників, їх розмноження в продуктах харчування не впливає на їх смакові якості. Інфіковані продукти на смак і вигляд не відрізняються від безпечних та якісних. Час від зараження до перших клінічних проявів захворювання триває від декількох годин до двох-трьох діб.

Ураховуючи те, що з настанням літнього періоду зростає небезпека щодо захворюваності серед дорослих та дітей на кишкові інфекції для попередження захворювання можна порадити:

Перед приготуванням їжі та перед її вживанням обов’язково мити руки з милом. Обов’язково мити руки після відвідування туалету, слідкувати, щоб ці правила виконувала дитина.
Не вживати м’ясні та молочні продукти придбані на стихійних ринках, з рук приватних осіб.
Не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання (ріки, озера, підземні джерела, поверхневі води). Для пиття і приготування їжі – використовувати питну бутильовану воду або воду з централізованих джерел водопостачання.
Не допускати споживання продуктів та напоїв з протермінованим терміном зберігання.
Hе вживати харчові продукти та напої при найменшій підозрі щодо їх якості.
Не вживати в їжу незнайомі гриби, ягоди, трави та інші рослини.
При неорганізованому відпочинку (туристичні мандрівки) для миття посуду і рук використовувати перекип’ячену воду. При харчуванні у лісі, на пляжі виключати контакт продуктів з грунтом та піском.
Зберігати продукти харчування тільки у спосіб зазначений на упаковці та у встановлені терміни.
При купівлі будь-якого харчового продукту у торговельній мережі споживач має право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку реалізованої продукції.
При подорожуванні не рекомендовано годувати дітей продуктами, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські кремові вироби, м’ясні салати, паштети інші продукти, що потребують охолодження при зберіганні).
На відпочинку без організованого харчування слід виключати приготування багатокомпонентних страв, що не мають достатньої термічної обробки (паштети, м’ясні салати, багатокомпонентні страви). Зберігання виготовленої страви без холодильного обладнання не має перевищувати 2 години. Овочі та фрукти перед вживанням ретельно мити, обдавати окропом. У випадку виявлення перших ознак шлунково-кишкових розладів у дитини необхідно терміново звернутись до лікувальної установи. Не рекомендовано займатись самолікуванням.

При груповому відпочинку, скупченнях людей хворого з шлунково-кишковими розладами необхідно ізолювати від інших людей до прибуття лікаря.

Плоска стопа не тільки погіршує поставу людини. Через втрати нею функції амортизатора навантаження на скелет, вона сприяє схильності до серйозних кістковим захворювань – артритів, остеохондрозу.

Буває, що, починаючи вчитися в школі, учень раптово скаржиться на дискомфорт в стопах. І це природно, адже у нього зростає навантаження на хребет через те, що тепер доводиться носити досить важку шкільну сумку. У більшості випадків ці дискомфортні скарги (і породжують їх хворобливі відчуття) пов’язані з дитячою плоскостопістю.

У першу чергу необхідно визначити, чи є плоскостопість у малюка, або ж її немає. Нехай дитина разується і намочить ступні ніг. Потім попросіть її встати на голу підлогу (в цьому випадку добре, якщо підлога дощата). Уважно подивіться на відбитки ніжок малюка. Чітко повинні віддрукуватися пальці, плюсна, до якої прикріплюються пальці, вузенькою смужкою повинен бути видрукуваний зовнішній край ступні і п’ята. Внутрішній край середини ступні не повинен бути видрукуваний – на його місці має опинитися виїмка у формі півкола. Якщо ж на підлозі видно слід всій ступні повністю, і зовнішній і внутрішній край середини ступні пропечатані повністю, це означає, що у малюка плоскостопість – або, просто кажучи, плоска стопа.

Незначний, здавалося б, дефект може, розвиваючись надалі, мати неприємні наслідки. Стопа, не здатна зберігати опорно-руховий апарат людини в потрібному положенні, переміщує центр ваги на менш пристосовані для цього зони хребта і м’язи. В результаті чого може деформуватися постава, з’являються больові відчуття в спині, ногах і попереку.

Що ж робити, якщо у малюка плоскостопість? Перш за все – не дозволяти йому будинку бігати в шкарпетках або в’язаних «бабусиних» тапочках, де відсутня нормальна жорстка підошва. Взуття для дому повинно бути підібрано з особливою ретельністю. Не рекомендуються шльопанці – вони не надають потрібного формуючого впливу на ніжку малюка. Необхідні тапочки з м’яким верхом, пружною підошвою і невеликим каблучком – сантиметр-два у висоту, але не більше, а ще краще – якісні та зручні босоніжки. При виборі повсякденного взуття зверніть увагу на супінатор – середню частину підошви. Він повинен бути яскраво виражений, досить міцний, але не грубий, щоб виправити дефект ступні дитини і в той же час не деформувати ніжку.

Крім взуття можна порадити різні вправи, які виправляють вплив на стопи. Ймовірно, у багатьох будинках є пороги між дверима в кімнатах. Нехай малюк, дотримуючись руками за косяк дверей, встане серединою ступень на поріг і перекочується через нього з п’яти на носок і назад. Вправу виконати спочатку два-три рази, щоб не пошкодити стопи. У міру звикання дитини до вправи кількість подібних перекатів слід збільшити до десяти – п’ятнадцяти разів.

У багатьох сучасних квартирах нового планування пороги відсутні. В такому випадку в магазині можна придбати гумовий килимок для ніг з характерним виступом в середині. Килимок весь складається з гумових шишечок, і його тиск зробить благотворний вплив на стопи малюка при вищеназваних вправах.

Хороший ефект дає щоденна вправа, яка називається «камені в сковорідці» для її виконання дійсно знадобляться кілограм – півтора великих гладких каменів і широка пласка сковорідка з низькими бортиками. Краще, якщо камінчики для цієї вправи ви привезете з півдня – морська галька діаметром від 1 до 5 см буде постійно нагадувати дитині про тепле пляжі. Але підійдуть і добре обточені камінчики з берегів наших річок. В крайньому випадку можна скористатися звичайним сухим горохом. І сковороду краще взяти звичайну – старовинну, чавунну, а не новомодну аристократку «тефаль».

Висипаємо камінчики на сковорідку, а далі – справа техніки. Сковорідку влаштовуємо біля умивальника. Попросіть дитину, вранці займаючись чищенням зубів, стояти не на підлозі біля ванни, а на камінцях в сковороді. Тільки треба не просто стояти, а переступати з ноги на ногу, робити підошвами перекати від п’ят до пальців. Підошви стоп, розминаючись, отримують автоматичний тиск на різні ділянки. І часу це зайвого не займає, і ефект виходить потрібний. Закінчили займатися – сковороду засунули під ванну, і вона нікому не заважає. Час від часу камінці треба промивати в теплій солоній воді, а сковорідку обполіскувати.

З тими ж камінцями можна виконати наступну вправу. Покладіть перед малюком декілька кілець діаметром від сорока сантиметрів і кілька великих каменів. Нехай малюк босоніж сяде на підлогу або розкладений диван. Дайте йому завдання: треба пальцями босих ніг піднімати з підлоги камінчики і розкладати їх по кільцях. Вправа дає приголомшливий ефект для розробки ступень.

Ще одне тренування можна робити буквально на ходу. Крокуючи по кімнаті, слід виконувати чотири кроки звичайних, чотири – на носках, чотири – на п’ятах і чотири – на зовнішніх сторонах ступень. Вправа дозволяє розробляти гнучкість ступень, не витрачаючи на це спеціального часу.

Для боротьби з плоскостопістю можна використовувати не тільки наведені фізичні вправи, а й інтенсивний масаж стопи, що сприяє підвищенню в ній кровотоку. Завдяки цьому м’язи збільшують свій об’єм і стають досить сильними, щоб «стягнути» ланки скелета стопи до центру. При цьому утворюється потрібний дугоподібний звід, розпрямляється при напорі і амортизуючий навантаження. А це дуже важливо саме в шкільний період, так як наступні 10 років навантаження на дитину будуть неухильно зростати і зростати.

Викривлення хребта в дитинстві і наступні за ним захворювання в підлітковому віці істотно впливають на здібності до навчання, подальшу працездатність, cтраждає краса фігури, з’являються і прогресують супутні захворювання різних органів і систем, нерідко призводячи до інвалідизації.

Яка ж постава вважається правильною, нормальною? Голова прямо, грудна клітка розгорнута, плечі на одному рівні, живіт втягнутий, колінні і тазостегнові суглоби розігнуті. У випадку, якщо відбувається “перекіс” у будь-якому з відділів хребта в якій-небудь площині, в першу чергу починають страждати дихальні і травні функції, ускладнюється мозковий і периферичний кровообіг, порушується робота серця, в тяжких випадках може діагностуватися нефроптоз (опущення нирки ).

Постава людини формується протягом всього періоду зростання, тобто від народження до 18-20 років. Правильні вигини хребта повинні бути утворені до 6-7 років дитини, до моменту її вступу в 1 клас. Щоб до шкільного віку сформувалася правильна постава, дитині потрібно забезпечити:

повноцінне правильно харчування;
прогулянки на свіжому повітрі;
правильно обладнане відповідно зростанню робоче місце (дитяча парта);
оптимальне освітлення під час занять;
регулярні фізичні навантаження відповідно до віку (гімнастика, танці, ЛФК);
повноцінний відпочинок і сон;
підходяще спальне місце (ортопедичний матрац, ортопедична подушка).

Комплекс ранкової гімнастики з акцентом на вправи для формування правильної постави варто проводити з дітьми вже з 4-х років. У цьому ж віці прищеплюють звичку правильно сидіти за партою, столом, особливо під час занять, перегляду телевізора, комп’ютерних ігор.

Отже, стіл повинен мати висоту на 2-3 см вище ліктя вільно опущеної руки дитини. Висота стільця повинна дорівнювати висоті гомілки, тобто ноги дитини, яка сидить повинні діставати до підлоги і бути зігнуті в колінах під прямим кутом. Спина повинна щільно доторкатися до спинки стільця, яка імітує природний поперековий вигин. Між грудьми дитини і краєм стола має бути відстань 1,5 – 2 см, голова злегка нахилена вперед. У такому положенні маляті буде комфортно займатися, мозок буде максимально сприймати нову інформацію, зберігається хороший зір, але пам’ятайте, що тривале сидіння в одній позі так само шкідливе, як і неправильна посадка. Регулярні розминки, зміна положення і роду занять сприяють відмінному засвоєнню матеріалу і збереження фізичного здоров’я.

Хвороба, викликана вірусом Ебола

Хвороба, викликана вірусом Ебола (ХВВЕ), раніше відома як геморагічна лихоманка Ебола, є важкою, часто смертельною хворобою. Вперше вірус Ебола був виділений у 1976 році в двох одночасних спалахах хвороби — в Нзаре, Судані, і в Ямбуку (Демократична Республіка Конго). В останньому випадку селище знаходилося поряд з річкою Ебола, звідки хвороба і отримала свою назву.

Не дивлячись на майже сорокарічну історію існування ХВВЕ, властивості збудників та можливі шляхи їх передачі вивчені не повністю, що може бути обумовлено тим, що хвороба дотепер залишалася ендемічною для певних країн Африки.

Останній спалах ХВВЕ розпочався у лютому 2014 року в західній Африці. Перші повідомлення про випадки захворювання надійшли з лісових районів на південному сході Гвінеї. Потім захворювання поширилося на сусідні Сьєрра-Леоне і Ліберії. За оцінкою ВООЗ, нинішній спалах лихоманки Ебола є найбільшим за всю історію з моменту відкриття хвороби. У період 21-23 липня 2014 в Ліберії та Сьєрра-Леоне були зареєстровані 96 нових випадків хвороби і 7 випадків смерті від неї. За цей же період в Гвінеї були зареєстровані 12 нових випадків хвороби і 5 випадків смерті. До цього числа входять передбачувані, можливі і лабораторно підтверджені випадки. Різке збільшення числа нових випадків ХВВЕ в Гвінеї після декількох тижнів стабілізації вказує на наявність невиявлених джерел інфекції серед населення. Міністерство охорони здоров’я Нігерії повідомило про перший можливий випадок ХВВЕ. За повідомленням влади Нігерії, захворів 40-річний ліберійський громадянин, який нещодавно прибув до Нігерії, де він був госпіталізований з симптомами ХВВЕ. За даними ВООЗ, станом на 23 липня 2014 р. всього зареєстроване 1201 випадок ХВВЕ, з них 672 смертельних випадків.

Етіологія. Вірус Ебола належить до сімейства Filoviridae (філовірусів), в яке крім нього входять ще два види: вірус Марбург (Marburgvirus) і вірус Лловіу (Cuevavirus). Існує п’ять підтипів вірусу Ебола:

•Бундібуджіо (BDBV);

•Заїр(EBOV);

•Рестон(RESTV);

•Судан(SUDV);

•ТаїФорест(TAFV).

В даний час підтверджено, що спалах хвороби 2014 р. викликаний штамом вірусу Ебола з дуже високим ступенем схожості (98%) з EBOV (Заїр).

Джерела інфекції и шляхи передачі збудника.

Природним хазяїном вірусу Ебола вважаються кажани сімейства Pteropodidae. Вірус передається людям при контактах з інфікованими кажанами або через проміжних хазяїв, таких як мавпи, примати або свині, які заражаються при контакті зі слиною чи фекаліями кажанів. Люди можуть заражатися при контактах з інфікованими тваринами в процесі забою, або при вживанні крові, молока і сирого або не виготовленого належним чином м’яса.

Передача вірусу від людини до людини може здійснюватися при контактах з кров’ю, виділеннями або іншими рідинами організму інфікованих людей, при контактах із забрудненими голками, іншім медичним обладнанням, предметами побуту. Вірус проникає в організм через ранки на шкірі і слизові оболонки. Заразитися можна як від живих, так і мертвих вірусоносіїв. Лікар-інфекціоніст з Піттсбурзького університету Amesh Adalja, каже, що, оскільки вірус Ебола був виділений з потових залоз людей, то зараження може відбуватися при тісному контакті з шкірою (потом) хворої людини. Експерт по вірусу Ебола Thomas Geisbert, професор мікробіології та імунології Інституту інфекційних хвороб Техаського університету, заявляє, що вірус Ебола не передається повітряно-крапельним шляхом, для зараження необхідний дуже тісний контакт з людиною, яка знаходиться на пізніх стадіях хвороби. Заражені люди стають небезпечними тільки тоді, коли у них з’явилися симптоми хвороби. Всі біологічні рідини хворого повинні піддаватися спеціальній обробці.

Клініка. Інкубаційний період при ХВВЕ складає від 2 до 21 дня. Людина, інфікована вірусом Ебола, може залишатися безсимптомним носієм до 3 тижнів. Люди залишаються заразними до тих пір, поки їх кров і виділення містять віруси, цей період може тривати до 61 дня після появи симптомів хвороби. У сироватках крові осіб, які одужали після хвороби, тривалий час виявляються антитіла до вірусу. Можливо, секретні сироватки, які зараз успішно були використані для лікування хворих у США, як раз і були сироватками перехворілих осіб.

ХВВЕ є важкою гострою вірусною хворобою, для якої характерна раптова поява лихоманки, сильної слабкості, м’язового та головного болю, нудоти і болю в горлі. Потім з’являються блювота, діарея, порушення функцій нирок і печінки і, в деяких випадках, внутрішня і зовнішня кровотеча. Геморагічна лихоманка, викликана вірусом Ебола-Заїр, як правило, призводить до летального результату швидко, на 7-14 день після появи перших симптомів. Коефіцієнт летальності може досягати 90%. При лабораторних обстеженнях у хворих виявляють лейкопению и тромбоцитопению, а также повышенную активность печеночных ферментов. Висока летальність, яка відзначається в Африці, може бути обумовлена недоліками в наданні своєчасної медичної допомоги. Складно сказати, якою буде смертність від вірусу Ебола в умовах сучасної лікарні з палатами інтенсивної терапії.

Діагностика При діагностуванні ХВВЕ необхідно виключити інші більш поширені хвороби, такі як малярія, черевний тиф, шигельоз, холера, лептоспіроз, чума, ріккетсіоз, зворотний тиф, менінгіт, гепатит та інші геморагічні лихоманки.

Остаточний діагноз ХВВЕ базується на результатах лабораторного тестування. Тестування зразків, узятих у пацієнтів, представляє надзвичайно високу біологічну небезпеку, тому його можна проводити тільки в умовах максимальної біологічної ізоляції.

Діагноз підтверджується на підставі результатів лабораторних досліджень, спрямованих на виявлення специфічних антитіл, антигенів, генетичного матеріалу збудника або самого вірусу з використанням методів:

Імуноферментного аналізу;

Реакції нейтралізації;

полімеразної ланцюгової реакціїзі зворотною транскриптазою(ЗТ-ПЛР);

електронної мікроскопії;

ізоляції вірусу в клітинних культурах.

Ліцензованої вакцини проти ХВВЕ досі не існує. Проводяться випробування декількох вакцин, але готові для клінічного використання вакцини відсутні. Також відсутня специфічна терапія. Хворі потребують інтенсивної терапії, в першу чергу дегідратаційної, та сімптоматічної.

Профілактика. Боротьба з вірусом Ебола серед домашніх тварин передбачає регулярне чищення і дезінфекцію свинарських і мавпячих ферм з використанням гіпохлориту натрію або інших засобів, котрі вважаються ефективними для інактивації вірусу. При підозрі на спалах хвороби територія повинна бути негайно закрита на карантин. Для зниження ризику передачі інфекції від тварин до людини може знадобитися забій інфікованих тварин і ретельний контроль за похованням або кремацією туш. Обмеження або заборона переміщення тварин з інфікованих ферм в інші райони може зменшити масштаби поширення хвороби. Враховуючи той факт, що спалахи захворювання серед свиней і мавп передують випадкам інфікування людей, створення системи активного нагляду за здоров’ям тварин з метою виявлення нових випадків захворювання вкрай важливо для забезпечення раннього попередження ветеринарних служб і органів громадської охорони здоров’я.

За відсутності специфічного лікування і вакцин підвищення інформованості населення щодо факторів ризику інфікування вірусом Еболата використання індивідуальних заходів захистує єдиним шляхом зменшення захворюваності і смертності серед людей.

Рекомендації експертів ВООЗ щодо попередження поширення інфекції полягають у наступному:

Зниження ризику передачі і нфекції від диких тварин людині в результаті контактів з інфікованими кажанами або мавпами/приматами і споживання їх сирого м’яса. Роботу з тваринами слід проводити в рукавичках і захисному одязі. Перед вживанням в їжу продуктів (кров ім’ясо) необхідно піддавати їх ретельній тепловій обробці.

Зниження ризику передачі інфекції від людини до людини в окремих спільно та в результаті тісного контакту з інфікованими особами. При догляді за хворими в домашніх умовах необхідно надягати рукавички і використовувати засоби індивідуального захисту.

Підготовка до поховання людей, що померли від хвороби, викликаної вірусом Ебола, також пов’язана з високим ризиком передачі вірусу. Необхідно забезпечувати швидке і безпечне захоронення померлих від цієї хвороби людей, включаючи кремацію.

Працівники охорони здоров’я, які здійснюють догляд та лікування пацієнтів з передбачуваною або підтвердженої ХВВЕ, повинні, крім стандартних заходів, використовувати додаткові заходи для запобігання контактів з кров’ю та іншими рідинами організму пацієнтіві з можливо контамінованими об’єктами навколишнього середовища. При тісному контакті (ближче одногометра)з хворим на ХВВЕ медичні працівники повинні захистити обличчя (лицьовій щиток або медичну маску і окуляри). Лікар має бути одягнутий у халат з довгими рукавамиірукавички (для деяких процедур - стерильні).

Лабораторні працівники також піддаються високому ризику інфікування. Зі зразками матеріалу, взятими у тварин і людей з підозрою ХВВЕ, працює персонал, що пройшов спеціальну підготовку, в належним чином обладнаних лабораторіях. Майже всі випадки передачі вірусу працівникам охорони здоров’я відбуваються в результаті недотримання необхідних заходів перестороги.

Всі люди, що знаходилися в районах, де нещодавно були зареєстровані випадки ХВВЕ, повинні знати симптоми інфекціїі звертатися за медичною допомогою при появі перших ознак хвороби.

Лікарям, які приймають пацієнтів, які повертаються з зазначених районів з відповідними симптомами, слід враховувати можливість ХВВЕ. При проведенні диференціальної діагностики у цих пацієнтів необхідно виключити малярію, черевний тиф, шигельоз, холеру, лептоспіроз, чуму, ріккетсіоз, зворотний тиф, менінгіт, гепатит та інші вірусні геморагічні лихоманки.

ВООЗ рекомендує країнам посилити епіднагляд, включаючи епіднагляд за ХВВЕ.

ВООЗ не рекомендує вводити будь які обмеження на поїздки або торгівлю в зв’язку з ХВВЕ.

Хвороба, викликана вірусом Ебола - Загальні відомості.

Основні факти:

• Хвороба, викликана вірусом Ебола (ХВВЕ), раніше відома як геморагічна лихоманка Ебола (ГЛЕ), є важкою, часто смертельною хворобою людей.

• Коефіцієнт летальності спалахів ХВВЕ доходить до 90%.

• Спалахи ХВВЕ відбуваються, головним чином, у віддалених селищах Центральної та Західної Африки, поблизу вологих тропічних лісів.

• Вірус передається людям від диких тварин і поширюється серед людей від людини до людини.

• Природним господарем вірусу Ебола вважаються плодоядні кажани сімейства Pteropodidae.

• Важко хворим пацієнтам необхідна інтенсивна симптоматична терапія. Не існує ніякого ліцензованого конкретного лікування або вакцини ні для людей, ні для тварин.

Вперше вірус Ебола з'явився в 1976 році в двох одночасних спалахах хвороби - в Нзаре (Судан), і в Ямбуку (Демократична Республіка Конго). В останньому випадку селище знаходилося поряд з річкою Ебола, звідки хвороба і отримала свою назву.

Згідно зі статистикою ВООЗ, наймасштабніші спалахи хвороби, викликаної вірусом Ебола за останні більш ніж 20 років відбулися в Уганді у 2000 році (224 загиблих), в Демократичній Республіці Конго в 1995 (254) і 2007 (187) роках і в Республіці Конго в 2003 році (128).

Хвороба, викликана вірусом Ебола — гостра вірусна висококонтагіозна природно-осередкова хвороба, яка характеризується тяжким перебігом, високою летальністю, вираженою інтоксикацією, зневодненням, ураженням кровоносних судин багатьох органів з розвитком геморагічного синдрому.

Вона входить у перелік тих хвороб, які виявили здатність чинити серйозний вплив на здоров'я населення і можуть швидко поширюватися в міжнародних масштабах та увійшли до переліку подій, які можуть являти надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров'я й попадають під регуляцію сучасними Міжнародними медико—санітарними правилами (ММСП) 2005 року.

Індекс контагіозності при ХВВЕ досягає 95%. Хворіють переважно дорослі. Хворі, які інфікувались в природних осередках, служать джерелом зараження для оточуючих в сім'ях і лікарнях, де при тісному контакті відбуваються повторні зараження. Спалахи інфекції часто носять внутрішньолікарняний характер із зараженням у першу чергу медичного персоналу, який обслуговує хворих.

Клінічні прояви

Інкубаційний період становить від 4 до 21 дня (частіше 7—8 днів).

Для хвороби, викликаної вірусом Ебола характерний гострий початок із симптомів вираженої інтоксикації, швидке підвищення температури до 38-39 C тривалістю 5—7 днів, сильний головний біль, біль в суглобах, м'язах. Дещо пізніше появляється сухий кашель, сухість і першіння в горлі, колючий біль в грудній клітці.

На 2—3-й день хвороби появляється біль в животі, нудота, пронос, в результаті чого можливий розвиток дегідратації. У окремих випадках може з'являтись плямисто-папульозний висип на 4—5-й день хвороби — спочатку на обличчі, потім на грудній клітці, здатний поширюватися і на інші частини тіла. Висип зберігається до 10—14-го дня хвороби, супроводжується лущенням шкіри, яке також спостерігається на долонях, підошвах.

З 3—6-го дня хвороби можуть розвиватись дисфагія і геморагічний синдром, який проявляється шкірними і субкон'юнктивальними крововиливами, кровотечами із ясен, носа, матки, появою крові у блювотинні, випорожненнях, гематурією. Прогресуючи, хвороба призводить до сильного зневоднення і втрати маси тіла. На пізній стадії нерідко уражається ЦНС, виникає сонливість, марення або кома.

В тяжких випадках розвивається набряк мозку, енцефаліт. Смерть настає на 8-9 день хвороби від крововтрати та шоку.

При сприятливому перебігу хвороба триває декілька тижнів, прояви її зникають поступово.

Епідемічна ситуація з вірусу Ебола в країнах Західної Африки

На даний час епідемічна ситуація щодо вірусу Ебола залишається нестійкою – продовжується передача інфекції в місцевих поселеннях та медичних закладах. Вживаються заходи щодо попередження подальшого поширення хвороби, локалізації та ліквідації її вогнища.

Відповідно до наявної інформації щодо цього спалаху ВООЗ не рекомендує вводити обмеження на поїздки та торгівлю із Гвінеєю, Ліберією та Сьєрра-Леоне. У той же час, з метою попередження завезення вірусу Ебола на територію України, Держсанепідслужба та МЗС України рекомендують громадянам утриматися від відвідання зазначених західно-африканських країн до нормалізації ситуації.

За інформаційними повідомленнями Всесвітньої організації охорони здоров’я станом на 27 липня 2014 р. найбільш ураженими вірусом країнами є:

Назва країни Випадки зараження Кількість померлих

Гвінея 460 339

Ліберія 329 156

Сьєрра-Леоне 533 233

Станом на 28 липня 2014 р. в Ліберії оголошено карантин, обмеженні громадські збори та закриті всі кордони окрім трьох сухопутних, на яких встановлено спеціальне обладнання для контролю за вірусом Ебола.

Через випадок першої смерті від вірусу Ебола, що стався 22 липня 2014р. в аеропорту м. Лагос, Нігерія, влада оголосила стан підвищеної епідемічної готовності у всіх аеропортах, морських портах та місцях пропуску через сухопутні кордони. У доповіді місцевого представництва ВООЗ зазначено, що були виявлені всі 59 осіб, яки перебували в контакті з померлим. Наразі за ними здійснюється нагляд лікарів.

Головні зусилля країн Західної Африки та ВООЗ на даний час зосереджені на розширенні і зміцненні епідеміологічних досліджень з виявлення джерела зараження, лікуванні хворих та профілактиці цієї інфекції та забезпечення безпеки медичного персоналу.

Між 24 і 27 липня 2014 року, міністерства охорони здоров’я країн Західної Африки повідомили про 122 нових випадків (лабораторно підтверджених, ймовірних і підозрілих випадків) пов’язаних із вірусом Ебола. Також 57 випадків смертей були зареєстровані в чотирьох країнах:

- Гвінея, 33 нових випадки захворювання і 20 смертей;

- Ліберія, 80 нових випадків захворювання і 27 смертей;

- Сьєрра-Леоне, 8 нових випадків захворювання і 9 смертельних;

- Нігерія, 1 новий випадок, 1 смерть.

Докладно...: http://ses.gov.ua/news/1/128/voroba-viklikana-v-rusom-bola-agaln-v-domost/

ОПЕРАТИВНА ІНФОРМАЦІЯ

ЩОДО ХВОРОБИ, ВИКЛИКАНОЇ ВІРУСОМ ЕБОЛА

(станом на 29.08.2014 року)

Станом на 29 серпня 2014 р. за офіційною інформацією ВООЗ з початку спалаху у Гвінеї, Ліберії, С’єра-Леоне та Нігерії зареєстровано 3069 випадків хвороби, викликаної вірусом Ебола (ХВВЕ). До цієї кількості входять підтверджені, ймовірні та підозрілі випадки (класифікація того чи іншого випадку може змінюватися з надходженням додаткової інформації).

Це найбільший та найпоширеніший спалах хвороби за всю історію її реєстрації, а також перша ситуація, коли спалах ХВВЕ реєструється у великих містах.

Продовжується інтенсивне поширення захворювань ХВВЕ. Більше 40% усіх випадків виявлені протягом останніх трьох тижнів. При цьому більше половини випадків ХВВЕ реєструється у декількох районах та населених пунктах зазначених країн, отже спалах є відносно обмеженим територіально.

Всього з 3069 випадків ХВВЕ 1552 завершилися летально. Летальність склала 50,6% в цілому та коливалася від 42% у С’єра-Леоне до 66% у Гвінеї.

Кількість випадків ХВВЕ в окремих країнах склала:

- Ліберія – 1379 випадків: 332 підтверджених, 674 ймовірних та 382 підозрілих; 694 завершилися летально;

- С’єра-Леоне – 1026 випадків: 935 підтверджених, 37 ймовірних та 54 підозрілих; 422 завершилися летально;

- Гвінея – 647 випадків: 482 підтверджених, 141 ймовірний та 25 підозрілих; 430 завершилися летально;

- Нігерія – 17 випадків: 13 підтверджених, 1 ймовірний та 3 підозрілих; 6 завершилися летально.

Спалах ХВВЕ у країнах Західної Африки розцінений Комітетом з надзвичайних ситуацій ВООЗ як екстраординарна подія у сфері охорони здоров’я, що становить міжнародну загрозу. Очікуються серйозні наслідки можливого міжнародного розповсюдження з огляду на вірулентність вірусу, інтенсивне розповсюдження за місцем проживання хворих та у медичних закладах та недоліки роботи системи охорони здоров’я в уражених країнах та країнах ризику.

Однак ВООЗ офіційно не рекомендує обмежень торгівлі чи пересувань громадян, якщо тільки мова не йде про хворих чи контактних осіб. До контактних осіб не відносяться медичні працівники та працівники лабораторій, що були належним чином захищені під час роботи. Незважаючи на ці рекомендації, деякі країни вже ввели відповідні обмеження.

26 серпня 2014 р. також повідомлено про підтверджений спалах ХВВЕ у Демократичній республіці Конго, не пов’язаний з ситуацією у Західній Африці. Виявлено 24 випадки хвороби, 13 хворих померли.

З інших країн інформації про підтверджені випадки ХВВЕ не надходило.

Оперативна інформація про епідемічну ситуацію з гарячки Ебола у світі (09/09/2014)

За даними ВООЗ, станом на 05.09.2014 року загальне число випадків хвороби, викликаної вірусом Ебола, в Гвінеї, Ліберії і Сьєрра-Леоне досягло 3944; померли 1759 хворих. Рівень смертності від вірусу Ебола в цілому складає 53%.

Серед країн, де реєструються хвороба, викликана вірусом Ебола, у Ліберії найбільша кількість випадків захворювань і смертей; станом на 08.09.2014 зареєстровано приблизно до 2000 хворих і понад 1000 померлих. Випадки захворювання зареєстровані в 14 з 15 провінцій. Захворіли 152 медичних працівника, з них 79 померли.

Нігерія: 22 випадки захворювання, у т.ч. 7 летальних. Нечисленні випадки в Лагосі і портовому Harcourt пов'язані з чоловіком з Ліберії, який приїхав до Лагосу і помер від Ебола. Наразі 400 осіб, що були в контакті, перебувають під наглядом, 3 - ізольовані.

Випадок гарячки Ебола в Сенегалі пов’язаний із студентом, який прибув з Гвінеї; під наглядом 67 осіб.

Демократична Республіка Конго (ДРК). Загальне число випадків на 05.09.2014 склало 20 підтверджених, 21 імовірний та 12 з підозрою. Підтверджена хвороба у 7 з 13 померлих. Спалах все ще обмежується територією Boende в північній провінції Equateur. Цей спалах в ДРК сьомий. Вірус Ебола Заїр, який наразі циркулює в ДРК, ближче всього до штаму, що спричинив спалах у 1995 році в місті Kikwit.

За повідомленням регіонального міністра охорони здоров'я Дарфура (Судан), хворий, що прибув з Abeche (Чад), 29.08.2014 помер в лікарні El Geneina від геморагічної гарячки, а не від хвороби, викликаної вірусом Ебола; проводяться дослідження на жовту гарячку, оскільки недавня епідемія жовтої гарячки в Дарфурі була занесена з Чаду.

Іспанія. 31 серпня 2014 року регіональна лікарня Малаги повідомила про госпіталізацію 40-річного чоловіка з ознаками гарячки Ебола. Хворий нігерійського походження; повернувся 17.08.2014 з поїздки на батьківщину.

Спалах гарячки Ебола у 2014 році - найбільший спалах в історії і перший в Західній Африці.

Держсанепідслужба України стурбована ситуацією, що склалась у світі у зв’язку з розповсюдженням хворобі, викликаної вірусом Ебола (ХВВЕ), та вживає адекватних заходів по недопущенню завезенню вірусу цієї гарячки на територію країни.

Швець Лариса Вікторівна,

лікар-епідеміолог відділення особливо небезпечних інфекцій

ДУ «Запорізький обласний лабораторний Центр Держсанепідслужби України»

09/09/2014

Вакцинація проти туберкульозу Що таке вакцина БЦЖ?Вакцина БЦЖ - це живі збудники туберкульозу, які після спеціальної обробки, втратили здатність викликати захворювання, але не втратили здатність створювати протитуберкульозний імунітет. Які вакцини застосовуються в Україні для вакцинації проти туберкульозу?Існує 2 різновиди вакцини - БЦЖ і БЦЖ-М. Вакцину БЦЖ використовують для вакцинації здорових новонароджених дітей із вагою не менше 2000 г. БЦЖ-М уводять дітям із вагою менше 2000 г, які мають протипоказання до використання щеплення БЦЖ. Хто прищеплюється проти туберкульозу в Україні?В Україні прищеплюються діти: у родильному будинку, у перші 2-4 доби після народження й ревакцинуються в 7 і 14 років (за умови негативної проби Манту). Через якийсь час у місці вакцинації утворюється ранка, вкрита скоринкою. Пізніше скоринка відпадає, ранка відкривається. Поступово ранка гоїться, утворюючи рубчик. Будь-як обробляти, намагатися лікувати цю ранку, заклеювати її пластиром при купанні теж не потрібно. Нічого страшного, якщо вода потрапляє на неї! Ранку тільки не можна травмувати й терти!!! Якщо вас все-таки щось турбує, запитайте поради в лікаря педіатра. Якщо, з яких-небудь причин, дитина не була щеплена в родильному будинку, на 4-6 добу життя, то її вакцинують після зняття протипоказань у поліклініці або в стаціонарі (у випадку переведення маляти в лікарню з родильного будинку.) З народження й до 2-х місяців життя щеплення проти туберкульозу проводять без попередньої проби Манту. Якщо протитуберкульозна імунізація здійснюється дітям старше 2-х місяців, то вона можлива тільки після проведення проби Манту (це пов'язано з можливістю інфікування туберкульозом до моменту проведення щеплення). Вакцинацію здійснюють при негативній пробі Манту відразу ж після оцінки її результату, але не пізніше, ніж через 2 тижні з моменту її встановлення. Які є протипоказання до вакцинації проти туберкульозу?- недоношеність (коли маса тіла при народженні менш 2000 г). Діти з масою тіла 2000 г і менше прищеплюються вакциною БЦЖ-М (ослабленою вакциною)- внутрішньоутробна інфекція- гнійно-септичні захворювання- важкі родові травми- ураження шкіри- гострі захворювання Які є протипоказання до ревакцинації проти туберкульозу? Щеплення проти туберкульозу не проводяться:- хворим на туберкульоз або тим, хто хворів на нього в минулому- при позитивній реакції Манту- при гострих інфекційних захворюваннях, хронічних захворюваннях у стадії загострення- при імунодефіцитному стані, лікуванні імунодепресантами- при ВІЛ-інфекції

Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №137 Харківської міської ради».

Лікар радить, консультує, інформує

Медичне обслуговування в дошкільному закладі забезпечує